понеділок, 9 березня 2009 р.
Як ми з Нептуном зиму зимували
У цьому році у нас з Нептиком була перша зимівля. У літературі описується, що зимова сплячка для червоновухих черепах не обов'язкова. Але природа бере своє. Десь наприкінці листопада ми стали мляві, сонні, малорухливі. Нам не хотілося нічого їсти. Ми часто відмовлялися навіть від нашої найулюбленішої їжі: м'яса і мотиля. Опікуни були стурбовані нашою поведінкою. Вони уважно спостерігали за нами, продовжували доглядати нас як і раніше: прибирали акватераріум, опромінювали УФ-променями, очищували та регулярно міняли воду. Температура повітря в кімнаті увесь цей час була 20-22 градуси, температура води в тераріумі - вдень 20-24 градуси, а вночі 18-20.
Так продовжувалося близько двох місяців.
А з кінця січня до нас знову поступово повернувся апетит. Пройшла млявість і сонливість. Зараз ми добре почуваємося. Інколи ми влаштовуємо змагання: хто швидше гірку з гальки розкидає по днищу тераріуму. Осбливо до вподоби такі пустощі Нептикові. Він хоча і більш спокійний, ніж я, Шустрик, але він масивніший і сильніший, тому "гори" він звертає :-). Щоранку близько шостої години ми починаємо нагадувати про себе. У пошуках їжі пересуваємо не крупну гальку, чим створюємо невеликий гуркіт. Опікуни жартома називають нас "живим будильником". Ось так ми й перезимували.
Так продовжувалося близько двох місяців.
А з кінця січня до нас знову поступово повернувся апетит. Пройшла млявість і сонливість. Зараз ми добре почуваємося. Інколи ми влаштовуємо змагання: хто швидше гірку з гальки розкидає по днищу тераріуму. Осбливо до вподоби такі пустощі Нептикові. Він хоча і більш спокійний, ніж я, Шустрик, але він масивніший і сильніший, тому "гори" він звертає :-). Щоранку близько шостої години ми починаємо нагадувати про себе. У пошуках їжі пересуваємо не крупну гальку, чим створюємо невеликий гуркіт. Опікуни жартома називають нас "живим будильником". Ось так ми й перезимували.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар